суббота, 13 апреля 2019 г.

Семінар-тренінг МПП супровід

   
   Семінар-тренінг «Медико - психолого - педагогічний супровід інноваційних проектів в умовах реформування освіти» відбувся у м.Черкаси 28-30 березня 2019 року.

     Метою проведення тренінгу стала розробка спільної програми медико-психолого-педагогічного супроводу інноваційних проектів на прикладі науково-педагогічного проекту "Інтелект України" у закладах загальної середньої освіти Черкаської та Вінницької областей.

     Учасниками семінару-тренінгу стали директори та психологи закладів загальної середньої освіти Черкаської та Вінницької областей, а також науково-педагогічні співробітники ДНУ "Інституту модерназації змісту освіти", ДУ "Інституту охорони здоров*я дітей та підлітків НАМН України" та Комунального навчального закладу "Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників  Черкаської обласної ради", серед яких були такі видатні особистості, як:

- Чепурна Наталія Миколаївна, ректор Комунального навчального закладу "Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників  Черкаської обласної ради", кандидат педагогічних наук, доцент

- Кириленко Світлана Володимирівна, кандидат педагогічних наук, начальник  відділу інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи ДНУ "Інституту модерназації змісту освіти"

- Кіян Ольга Іванівна, кандидат педагогічних наук, завідуюча сектором експериментальної педагогіки відділу інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи ДНУ "Інститут модернізації змісту освіти"

- Даниленко Георгій Миколайович, доктор медичних наук, професор, директор ДУ «Інститут охорони здоровя дітей та підлітків НАМН України»

- Щербакова Олена Олександрівна, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник ДУ «Інститут охорони здоровя дітей та підлітків НАМН України».

     Подія відбулася у приміщенні Комунального навчального закладу "Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників  Черкаської обласної ради".



  У програмі семінару проводився ряд заходів:

- круглий стіл "Стратегії та пріорітети розвитку нової української школи"
- тренінг «Визначення умов розвитку та навчання академічно здібних учнів"
- семінар-тренінг "Психологічне благополуччя в освітньому просторі сучасної школи: взаєморозуміння, взаємоприйняття, взаємодія учасників освітнього процесу"
- тренінг "Створення ситуації успіху  в діяльності шкільного психолога"
- розробка діагностичного інструментарія як професійного ресурсу психологічного розвитку та навчання дитини













































пятница, 22 марта 2019 г.

Директива для батьків


 З моменту народження дитини кожен батько і кожна мати покладають певні сподівання на свою дитину, а тому, зважаючи на ці надії, прагнуть виховати її. Проте не завжди батькам вдається об'єктивно здійснювати своє виховання, не завжди вони вміють прослідкувати  причинно-наслідковий зв'язок між вихованням і вчинками дитини. Тож давайте спробуємо розглянути ряд типових помилок у вихованні дитини. Якщо батьки постійно повторювали дитині ще змалечку, що вона «нехлюя, бовдур, нездара», то рано чи пізно дитина починає в це вірити. Спочатку всередині дитини відбувається конфлікт, оскільки мотив дитини був не засмутити батьків, а навпаки, потішити, але через одне батьківське слово відбувається  поразка. У цей момент батьки навіть не здогадуються, що вони пригнічують розвиток своєї дитини, оскільки не вірять у її можливості. З цього конфлікту випливає нервова напруга, з якою не так вже й легко впоратися, батьки ж не допомогли дитині стати кращою, а лише засудили. Із цієї проблеми дитина може мати два рішення: або  вона цілковито пристосовуватиметься до вимог дорослих і не виявлятиме своїх почуттів, не проявлятиме  особистісних якостей, або всякими способами буде шукати захисту  власного «Я» і тим самим провокуватиме різні конфлікти з батьками. І те, й інше неминуче приведе до неврозу, який підростаюча людина понесе із собою в доросле життя.
Коли батьки проектують свої невирішені психологічні проблеми на дитину, це може призвести до негативних наслідків і до загострення цих проблем у дітях. Давайте спробуємо розглянути кілька ситуацій, коли батьки гальмують повноцінний психологічний розвиток дитини.
Дітям часто доводиться чути від батьків фрази на зразок: «Коли ж ти подорослішаєш?», «Як би ти не старався, у тебе все одно нічого не вийде, давай краще я!», «Ти ж моє горе!» тощо. Усе це і багато інших батьківських виразів – програмувань, прийнято називати «батьківськими директивами».Термін введений Р. Гулдінгом у книзі «Психотерапія нового рішення». Йдеться про  прихований наказ,  сформульований словами чи діями батьків, за невиконання якого дитина не буде покарана явно, але буде побічно – власним почуттям провини перед батьками, що дали цю директиву. Через ці директиви вже в дорослому віці людина відчуває залежність від батьків, які несвідомо навчили дитину поводитися невпевнено, непродуктивно та невротично. Гулдінги вивели цілий перелік батьківських директив:
1. «НЕ ЖИВИ»: «Мені не потрібна така погана дівчинка», «Скільки я з'їла свого здоров'я, щоб тебе виховати, та все намарно» тощо. Схованим змістом передачі такої директиви є полегшення керування дитиною за допомогою формування в ній хронічного почуття провини, пов'язаного з фактом самої її присутності в житті батьків. Дорослий  змушує дитину повірити в те, що саме вона відповідальна за невирішені завдання дорослого. Як наслідок, такі діти  шукають ситуації, де вони можуть бути покарані, оскільки, як відомо, покарання зм'якшує почуття провини. (Бійки, розбиті вікна тощо). У дорослому віці ці вчинки погіршуються.
2. «НЕ БУДЬ ДИТИНОЮ»: «Час тобі думати своєю голово», «Ну ти ж не маленький, щоб...» Така директива проявляється на старших дітях і з'єднана з придушеннями дитячих, щирих та безневинних бажань, що пов'язані зі здатністю до творчості та самовираження.
3. «НЕ РОСТИ»: "Ти ще мала, щоб ...", «Мама завжди буде поруч», «Не квапся дорослішати». Найчастіше ця директива дістається молодшим чи єдиним дітям. Таку директиву дитині дають батьки, які бояться дорослішання своєї дитини і приходу того моменту, коли вона, покинувши  родину, залишить їх знову віч-на-віч один з одним, як на початку шлюбу. Яскравими прикладами майбутнього цих дітей є невміння і небажання приймати самостійно рішення, очікування схвалення дій і вчинків батьками. Таким людям доволі тяжко збудувати власну сім'ю, оскільки батьки не готові відпустити дитину без втручання у її сім'ю.
4. «НЕ ДУМАЙ»: виражається у вимогах "не мудруй, не задумуйся над цим". Наприклад, бажаючи відвернути дитину від неприємної ситуації, мати відповідає на запитання так: «Не думай про це, забудь», тим самим позбавляє дитину можливості вирішити проблему, яка постала перед нею, раціональними засобами. У дорослому віці для таких людей проблема – це не можливість проявитися, а загроза, якої потрібно уникати.
5. "НЕ ВІДЧУВАЙ": «Як ти смієш злитися на вчительку, вона ж тобі в матері годиться», «Не з цукру – не розтанеш». Дитина з такою директивою може почати розряджатися на молодших чи слабших  дітях. Підсвідомо дитина буде прагнути стати дорослою, щоб мати можливість керувати молодшими. У дорослому віці такі люди виявляють зверхність і зухвальство, не вміють зрозуміти почуттів іншої людини, оскільки змалечку їх привчали ігнорувати власні відчуття.
6. «НЕ ДОСЯГАЙ УСПІХУ»: «Я сам не зміг закінчити інститут, але відмовляю собі в усьому, щоб ти змогла одержати освіту», «Мені ніхто не допомагав, а я для тебе усе готовий...» На жаль, в основі подібних директив лежить несвідома заздрість батьків до успіху дитини. У таких дітей теж проявлятиметься почуття провини через їхні успіхи, що тим самим гальмує розвиток і здібності дитини.
7. «НЕ БУДЬ ЛІДЕРОМ»: «Будь, як усі», «Ну і навіщо ти висувався, вийшло ж гірше для тебе». Батьки прагнуть, щоб дитина була, як усі,  якщо вона виокремлюється, їй можуть заздрити чи, навпаки, над нею можуть сміятися. Проте якщо дитина має лідерські здібності, вона за своєю суттю прагне до самовираження, тож батькам краще підтримати дитину, а не пригнічувати. Якщо ваша дитина має багато талантів, то  варто їх  реалізовувати, а не думати про те, що інші подумають.
8. «НЕ НАЛЕЖ»: цю директиву передають дітям батьки, які самі мають проблеми у спілкуванні і вбачають у дитині єдиного друга. Такі батьки усіляко підкреслюють у дитині її винятковість,  несхожість на інших (у позитивному значенні). У дорослому віці таким людям важко буде знайти своє місце у житті, виникатимуть  проблеми у спілкуванні, оскільки, крім батьків, мало хто буде відшукувати  їхню унікальність та ексклюзивність, на що вони очікуватимуть.
9. «НЕ БУДЬ БЛИЗЬКИМ». Ця директива за змістом нагадує попередню, але якщо та виявляється в групі, то ця – у стосунках з однією близькою людиною. Батьки, що передають цю директиву, вселяють тим самим дитині, що нікому (крім них) довіряти не можна. Шкода цієї прихованої вказівки в несвідомому переконанні, що будь-яка близькість є небезпечною. Як наслідок - таким людям дуже важко створити  власну сімю.
10.«НЕ РОБИ»: тобто не роби сам, я робитиму це замість тебе. Батьки дають цю директиву дитині, говорячи: «Не роби сам, зачекай на мене». Виростаючи, ці діти будуть відкладати початок своїх дій, попадатимуть в цейтнот і найосновніше - не зможуть повноцінно розвиватися і реалізуватися у цьому житті.
11.«НЕ БУДЬ САМИМ СОБОЮ». Виражається у висловлюваннях «Чому Василько це може, а ти ні?», «Ти повинен прагнути до ідеалу». Такі моменти іноді бувають причиною того, що батьки хотіли дівчинку, а народився хлопчик. Такі діти виростатимуть в постійному невдоволенні і заздритимуть іншим. Від себе  втікаючи, не зможуть зреалізуватися.
12.«НЕ ПОЧУВАЙСЯ ДОБРЕ»: «Хоча в нього була висока температура, він написав контрольну на відмінно». Дитина, що одержала таку директиву, привчається, з одного боку, до думки, що хвороба залучає до нього загальну увагу, а з іншого – до очікування, що погане самопочуття підвищить цінність будь-якої його дії.
Кожен із нас у своєму житті завжди використовує певний стиль спілкування з дитиною, ставить свої очікування до неї, прагне самореалізуватися на дітях тощо. Проте якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли здоровими, успішними, впевненими у собі людьми, які вміють чітко ставити перед собою мету, цілеспрямовано працювати над досягненням своєї цілі, ми змалечку повинні виховувати своїх дітей, дотримуючись певних правил:
1. Усі члени сім'ї повинні приймати активну участь у житті родини.
2. Завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною.
3. Цікавитися проблемами дитини, вникати у всі проблеми, які виникають у житті дитини, допомагати розвивати свої вміння і таланти.
4. Не чинити тиск на дитину, допомагаючи  таким чином самостійно приймати рішення.
5. Мати уявлення про різні етапи розвитку в житті дитини.
6. Поважати право дитини на власну думку.
7. Поважати почуття дитини, прислухатися до її думки у вирішенні сімейних питань.
      Пам'ятайте, від вас залежить майбутнє вашої дитини, тож спробуйте допомогти дитині розвиватися, самореалізуватися, любити Бога, ближнього і вас – батьків, уникаючи хибного підходу до виховання, який ми сьогодні з вами розглянули.

четверг, 21 марта 2019 г.

Психологічні особливості учнів п'ятого класу


Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості.

Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.

         В традиційній класифікації прийнято виокремлювати три етапи підліткового віку:

·        молодший – 10-13 років;

·        середній – 13-15 років;

·        старший – 15-18 років.

Підлітковий вік – це перехідний вік, який характеризується якісними змінами, що виникають у психіці дитини на стику двох віків і визначається зміною новоутворень. У перехідний від дитинства до дорослості період особистість проходить великий шлях у своєму психічному розвитку: через внутрішні конфлікти з самим собою та іншими, через зовнішні зриви і внутрішні сходження до «придбання» особистості.

«Підйоми» і «падіння» в цьому віці обумовлені якісними змінами, які, з одного боку, супроводжуються появою у самого підлітка значущих суб’єктивних труднощів різного порядку, а з іншого – виникненням об’єктивних перешкод при його взаємодії з довкіллям. Така варіативність змін пов’язана з протиріччями підліткового віку. Таких протиріч нараховується біля дванадцяти. У підлітків висока активність може призвести до раптового знесилення, велика радість змінюється смутком тощо. Проте, сучасні дослідники підліткового віку зійшлися у важливості визначення одного протиріччя. З одного боку, підлітковість – це вік соціалізації, а з іншого – це вік індивідуалізації, відкриття та ствердження власного унікального і неповторного Я.

 

Особливості розвитку пізнавальної сфери
В молодшому підлітковому віці починаються численні соматичні, психічні та соціальні зміни. Багато особливостей поведінки підростаючої людини залежить від когнітивного (розумового) розвитку в цей період життя. Мислення в підлітка (особливо в 10-12 років) значною мірою має конкретно-образний характер. При засвоєнні знань підліток прагне обпертись на наочний матеріал. Тому величезне значення має застосування при аналізі дій чітко намальованих плакатів, піктограм із найважливішими елементами вправ.

У той же час мислення в підлітковому віці стає більш логічним, системним, доказовим та обґрунтованим, розвивається здатність самостійно аналізувати, порівнювати, узагальнювати. У цьому віці яскраво виявляється бажання проникнути в суть явища, зрозуміти його причину, установити зв'язки між окремими предметами та явищами. Основний засіб формування чітких уявлень підлітків - вимога правильно словесно описати виконувану вправу. Зв'язок рухового центру з другою сигнальною системою є основою цілеспрямованого, усвідомленого виконання дії.

Розвиток мислення сприяє  інтелектуалізації перцептивної (відчуття і сприймання) сфери. Перцептивний розвиток пов'язаний з тим, що діти від опанування графічних образів, які були представлені на уроках образотворчого мистецтва, переходять до засвоєння графічних схем. Поряд із засвоєнням сенсорних еталонів (форми, кольору) молодші підлітки оволодівають вмінням бачити оточуючий світ у відповідності із власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава – зелена, небо – синє тощо). Завдяки таким досягненням у розвитку перцепції у підлітків поглиблюється сприймання форми поетичної мови. Однак розвиток сприймання відбувається не за лінією кількісного збільшення числа ознак поетичної форми, а за якісною зміною – смисловою будовою і спрямованістю сприймання. Дедалі більше розвивається цілеспрямованість і активність сприймання. Поглиблюється повнота і точність сприймань, вдосконалюється спостережливість. Починають ускладнюватися окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, тексту, картини тощо.

Важливою психологічною умовою правильного засвоєння й виконання вправ є організація уваги. Увага підлітка стає все більш довільною. Займаючись цікавою та важливою справою, підліток може тривалий час зберігати стійкість і високу інтенсивність уваги. У нього виробляється вміння швидко концентрувати й чітко розподіляти свою увагу. У той же час спостереження показують, що в підлітків увага значно погіршується в порівнянні з молодшими школярами.
Це пояснюється багатьма причинами. По-перше, змінюються умови життя й навчання підлітків. Світ вражень і переживань у них значно розширюється. Серйознішими стають вимоги до них, багатобічними - обов'язки. У результаті увага часом не може справитися з великою кількістю вражень і переживань, зосередитись на чому-небудь одному. По-друге, нерідко причиною поганої уваги може стати неврівноваженість процесів збудження й гальмування, особливо при тривалій одноманітній роботі, що пов'язано з процесом статевого дозрівання. Нарешті, неуважність підлітка може бути результатом поганого виховання уваги в молодшому віці. Тому вирішальне значення у вихованні й розвитку уваги підлітка має правильна організація його роботи: у нього не повинно бути ні часу, ні бажання, ні можливості відволікатись.

У молодшому підлітковому віці існує лише одна психічна функція, якою підліток оволодів так, що в змозі довільно нею керувати. Такої самостійності набуває функція уяви. Внутрішні та зовнішні проблеми, які виникають з реалій життя підлітки можуть переносити в уяву.


Емоційна сфера підлітків

Визначені перетворення пізнавальної сфери стають суттєвими передумовами емоційних змін. В житті молодшого підлітка емоції і почуття займають значне місце, про що свідчать особливості їх поведінки. Взагалі в цьому віці дані психічні функції стають набагато глибшими і змістовнішими.

У підлітковому віці емоційні переживання якісно змінюються, тому що змінюються і самі відносини підлітка з навколишнім світом. Більш складними стають відносини з дорослими, з однолітками, особливо з однолітками іншої статі. По-новому підлітки починають ставитись до навчальної діяльності і самих себе. Усе це є джерелом різноманітних, складних, нерідко суперечливих переживань. Разом з тим, незважаючи на загальний більш високий рівень розвитку емоційної сфери в цей період, прояви емоцій недостатньо стійкі.
Підлітковий вік характеризується підвищеною емоційною збудливістю, імпульсивністю, перевагою збудження над гальмуванням, швидкою зміною настрою, схильністю до афектів - різкого й бурхливого вираження пережитих почуттів.
 Зміни в почуттях підлітків зумовлюються новим їх становищем у соціальному середовищі. Прагнення зайняти це становище, а саме: швидше стати дорослим, породжує нову гаму переживань. Підліток переживає задоволення, коли до нього ставляться як до дорослого, і незадоволення, коли вбачають у ньому маленьку дитину. У зв’язку з цим особливим прагненням, молодші підлітки можуть боляче сприймати різні форми прояву неуважності до нього, що зачіпають його гідність і самостійність. Молодші підлітки стають більш чутливими до того, як ставляться до них однолітки. У взаєминах з однолітками вони  найчастіше керуються саме почуттям гідності.

Особливості взаємовідносин і спілкування молодших підлітків з дорослими та однолітками.

В молодшому підлітковому віці взаємовідносини з дорослими починають будуватися під впливом переживання  нових почуттів, які пов’язані з прагненням до самостійності, дорослості та самоствердження. Діти молодшого підліткового віку вже починають відмовлятися від підвищеного нормативного контролю з боку дорослих, відходять від ідеалізованих, надуманих зразків дорослих, починають активно відстоювати свої права на самостійність, висувають власні пропозиції у вирішенні значної частини життєвих питань. Вони намагаються знизити контроль дорослих щодо себе, хворобливо реагують на явні чи неявні обмеження їх прав.

Провідним мотивом взаємин і спілкування молодших підлітків з вчителем є прагнення отримати підтримку, заохочення за поведінку чи навчання.

 

Навчальна  діяльність молодших підлітків
У школярів 5-го класу істотно змінюється зміст діяльності - провідною стає суспільно-корисна діяльність. Саме на початку підліткового віку змінюється внутрішня позиція у ставленні до школи і учіння. Якщо у молодших класах діти психологічно захоплені власне навчальною діяльністю, то в цей період їх починають приваблювати, як уже зазначалось, взаємовідносини з однолітками.
Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками, який аргументується таким чином: ми ходимо до школи не тільки вчитися, але й спілкуватися. Позитивне ставлення до навчальної діяльності визначається такими способами навчальних дій, які роблять підлітків більш незалежними, більш дорослими у власних очах. Тому для них набувають привабливості самостійні форми занять.
Досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване «почуття дорослості»: діти потребують поваги та самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. Якщо ж основна школа не пропонує учням засобів реалізації їх почуття дорослості, то в підлітків формується установка на вчительську несправедливість і необ'єктивність.
Результат тієї чи іншої діяльності для молодшого підлітка досить часто є другорядним, а на перше місце виходить сам задум. Тому, якщо вчитель не стимулює ініціативу, самостійність, дитячу творчість, а лише «контролює» результати навчальної діяльності, то таке навчання втрачає для підлітка привабливість та актуальність. Вперше у перехідному віці виявляється самостійна спрямованість на пошук нових знань.
Учителі конкретних предметів повинні враховувати, що всі ці особливості є об'єктивними, але й минущими. Щоб знайти оптимальні форми та методи взаємодії, учителі, які працюють у 5-х класах, мають познайомитися з навчальними програмами для початкової школи, методикою роботи з дітьми конкретного вчителя початкової школи, від якого клас переходить в основну школу.
Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється також часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів-предметників, які спеціалізуються на роботі переважно у старших класах.
Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:
·                     зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами. Тому, щоб не перевантажувати п'ятикласників, наукові терміни та поняття необхідно вводити поступово, учити дітей виокремлювати їх, характеризувати, використовувати в різних ситуаціях під час уроків з різних предметів. Причому не лише на репродуктивному рівні (запам'ятай, повтори), а й на основі сформованих уявлень і досвіду практичної діяльності;
· високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини;
· дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності, а, наприклад, у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору.
За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності. На початку вони повинні відповідати засобам навчання останнього року перебування дітей у початковій школі. Водночас спостереження й дослідження свідчать про те, що в 4-му класів школярі засвоюють навчальний матеріал тими ж методами, що і в перші два роки шкільного життя. Відбувається збільшення обсягу знань, умінь, навичок, але не відбувається помітних змін у розвитку дитини. Наприклад, деякі школярі недостатньо розуміють прочитаний текст, не вповні володіють технікою читання, грамотним письмом як загальнонавчальними вміннями, у них не розвинена здібність розв'язувати творчі задачі тощо.
Умовою успішної адаптації випускників початкової школи до навчання у 5-му класі є також забезпечення можливості формування в них робити усвідомлений вибір. На відміну від початкової школи, де варіативність освіти задається ззовні (батьки, школа, учитель мають право вибору прийомів навчання), у підлітковому віці необхідно навчати дитину вибирати додаткові предмети, форми позакласного навчання, пізніше готуватись до вибору профілю навчання у старші школі.
Успішність самореалізації підлітків тісно пов'язана з мікрокліматом в учнівському колективі. Важливо, щоб учителі-предметники створювали ситуації, які б дозволяли підлітку проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, не авторитарну атмосферу навчання.
Урок, де учням дається можливість працювати у власному темпі й отримати знання у відповідності до рівня навченості, залишається основною, але не єдиною формою організації навчального процесу у 5-х класах. Важливо ширше застосовувати й інші форми організації навчання: екскурсії, дидактичну чи рольову гру, дискусії, практичні роботи тощо.

Поради батькам п'ятикласників щодо підтримки дитини в період адаптації до навчально-виховного процесу




1. Формуйте позитивне ставлення до школи, вчителів.
2. У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок.
3. Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
4. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.
5. Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах,
6. Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
7. Ніколи не поспішайте з висновками а ні про дитину, а ні про вчителя - прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.
8. Розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці.
9. Пам'ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить від кожного й від вас теж.
10. Помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці дітей.
11. Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
12. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.
13. Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.
14. Умійте ставити себе на місце дитини.
15. Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог.
16. Головною умовою успішної адаптації дитини до умов середньої школи є єдність вимог до дитини в сім'ї та школі.


Адаптація п'ятикласників

Про проведення адаптації можна прочитати   тут 

Семінар-тренінг МПП супровід

       С емінар-тренінг «Медико - психолого - педагогічний супровід інноваційних проектів в умовах реформування освіти»  відбувся у м....